Всі згрішили

Сьогодні багато людей схожі на того, хто каже: «Я недостатньо хороший, щоб іти на Небо, але й не настільки поганий, щоб іти до пекла». Вони думають, що вони досить хороші люди, і Бог якось прийме їх на Небо.

А що каже Біблія про людину? Вона каже так: "Людське серце найлукавіше над все та невигойне" (Єр. 17:9). "Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23). "Нема праведного ані одного" (Рим. 3:10). Згрішили всі – і я, і ти. Ми – як той чоловік, що заблукав у лісі і наприкінці був спантеличений настільки, що мусив сісти і чекати, щоб хтось знайшов його. Ти також заблукав? А чи знаєш ти, куди йти?

Для тебе є надія

Тобі не треба блукати та жити грішним життям. Не впадай у відчай. Ісус Христос усім відкрив дорогу до щасливого життя. Він відчинив двері в Небо і для тебе. Чи ти бідний як жебрак, чи багатий як мільйонер, чи ти в повазі, чи ні – ти маєш можливість прийняти Господа Ісуса. Він говорить у Своєму Слові: "А того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть" (Ів. 6:37). Ось де надія для тебе. Ти можеш прийти до Друга всіх людей і бути спасенним від своїх гріхів.

Ісус дасть тобі спокій

Вчитель тримав свого золотого годинника, кажучи: "Той, хто підійде і візьме цього годинника, може залишити його собі". Ніхто з групи дітей не підійшов, крім найменшого хлопчика. На їхній подив, він справді отримав того годинника. Решта просто не вірили учителеві. Дарунок був занадто дорогий для того, щоб справді стати дарунком, думали вони. Та тепер можливість отримати його минула. Подарунок отримав маленький хлопчик.

Ісус пропонує більший дарунок. Він говорить: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" ( Матв. 11:28). Багато хто вже прийняв цей заклик. А чи прийняв його ти? Ісус кличе тебе зараз. Ці слова - для тебе. Якщо ти стомився грішити, якщо в тебе на серці тривога, прийди до Того, Хто дасть тобі спокій. Він простить тобі грішне минуле. Він зніме з тебе тягар усіх твоїх тривог. На Нього склади всі твої тягарі, бо Він турбується про тебе. У цей час Ісус простягає до тебе Свою руку, щоб допомогти тобі.

Ти можеш прийняти Його дарунок зараз

Маленький хлопчик повірив своєму вчителеві, підійшов до нього і отримав годинника. Так само і ти можеш дістати дар, який Ісус пропонує тобі сьогодні.

"Що мені потрібно зробити?", – спитаєш ти. "Віруй в Господа Ісуса", – говорить Слово Боже, – "і будеш спасенний" (Дії 16:31). Коли ти звертаєшся до Господа, ти бачиш, який ти грішний, і кажеш: "Для мене немає надії, я не можу прийти до Господа в такому стані". Вислухай слова Ісуса: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені" (Матв. 11:28). Він не просить тебе позбутись своїх гріхів, очистити своє життя, і лише після цього прийти до Нього. Ні, прийди таким, яким ти є зараз. Розкажи Йому про свої гріхи, повідай Йому про свої переживання і зізнайся у своїх провинах тим, перед ким завинив. Вір, що Він чує тебе. Підійди до Нього з вірою, як зробив той маленький хлопчик, і Він дасть мир і спокій твоїй душі.

Звернімося до слів Ісуса. "Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, – життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя" (Ів. 5:24). Завваж останні слова: "перейшов він від смерти в життя". Не треба довго чекати. Ціну вже сплачено, і ти можеш вже зараз стати вільним. Коли Ісус вмер на хресті, Він заплатив твій борг – ціну за твої гріхи. Але ти повинен з вірою звернутися до Ісуса, Який вмер замість тебе.

Чи можеш ти повірити цьому? Чи можеш ти прийняти слова Христа і залишити всі свої тягарі гріха й переживань біля Його ніг? Молись до Нього зараз, визнай свої гріхи і отримай великий дар спокою – народження згори, відчуття, що ти є дитя Боже. Ісус говорить, що нам необхідно народитися згори (Ів. 3:3). Це означає народитись від Духа.

Ти можеш втішатись життям у Христі

Коли ти народишся згори, у тебе зникне старе бажання грішити. Гріх вже більше не буде так сильно вабити тебе. Серце твоє сповниться спокоєм, і ти не будеш радіти принадам цього світу.

Ти полюбиш молитву, будеш насолоджуватись Словом Божим, ти будеш читати, слухати і досліджувати його. Ти також полюбиш і тих, до кого раніше ставився не дуже добре. Вдома чи в церкві, спілкуючись з Богом в молитві, ти будеш мати силу сказати "ні" спокусам. А якщо спокуси і випробування настануть, ти знатимеш, що Бог завжди близько, і готовий перевести тебе через перешкоди. Зростаючи у своїм християнськім житті, ти зрозумієш, що молитва для християнина необхідна, як повітря, – без неї немає духовного життя.

Ти можеш трудитися для Ісуса

Знаючи, що Господь врятував тебе, ти захочеш щось зробити і для Нього. Ти почнеш розповідати іншим про своє життя з Господом. Серце твоє переповниться радістю, і в тебе з’явиться бажання, щоб інші теж могли мати подібну радість.

Коли ти будеш краще знати Слово Боже, ти зможеш піти далі в допомозі тим, хто ще грішить, або зможеш допомогти Церкві іншими справами. Ти зможеш допомагати у недільній школі, в біблійних навчаннях і на церковних служіннях. Ти зможеш свідкувати людям про Господа. Він буде вести тебе до активного християнського життя. Так ти зможеш звеличити Господа і показати Йому своє визнання за те, що Він зробив у твоєму житті. Кожен християнин покликаний служити Йому.

Апостол Павло дає нам добрі настанови у цій справі. Він каже: "Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!" (1 Кор. 15:58).

Єдине, що ми не повинні забувати, – це бути слухняними Слову Божому і Святому Духу, що веде нас по вірній дорозі. Ісус наголошує, що ми повинні бути виконавцями волі нашого Небесного Отця (Матв. 7:21).

Бог нагородить тебе

Як саме Бог нагородить тебе? Власне, є два способи нагороди. Перший – нагорода у повсякденному житті; другий – в житті майбутньому.

Звернімось знову до слів Ісуса. Він каже: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" (Ів. 14:27). Мир, про який Він говорить, мають ті, чиї гріхи прощені, чиї серця омиті Кров'ю Христа. Це ті, хто цілковито віддав своє життя Йому. Він дає людям спокій, щоб їхнє життя було повноцінним. Ти будеш мати спокій у своєму серці, якщо прийдеш до Нього з усіма твоїми проблемами. Це – частина нагороди.

Він допоможе тобі протистояти спокусам. Він почує твої молитви, коли ти проситимеш Його про допомогу.

Якщо ти будеш вірним Господу, ти матимеш нагороду на Небі. В цьому житті тебе будуть спіткати розчарування, але на Небі буде вічна радість. Коли ти прийдеш на Небо, всі тривоги і турботи земного життя зникнуть. Там ти навіки будеш з Богом, з Ангелами, а також з вірними дітьми Божими. Це й буде вічною нагородою.

Ісус прийде скоро

Біблія говорить нам, що Христос прийде знову. Він не прийде, як люблячий Спаситель, як раніше. Цього разу Він прийде як Суддя і "віддасть кожному згідно з ділами його" (Матв. 16:27). Грішник буде там, де місце для диявола та його ангелів. Там немає надії. Там ніхто не зможе звернутись до Бога за прощенням. Біблія описує нам це місце як зовнішню темряву: "буде там плач і скрегіт зубів" (Матв. 8:12). Ісус застерігає нас про це місце "… де їхній червяк не вмирає, і не гасне огонь" (Мар. 9:44).

Якщо ти – Боже дитя, ти можеш не боятися приходу Господа. Христос прийде забрати Своїх дітей додому, на Небо. Він говорить нам: "Уважайте, чувайте й моліться: бо не знаєте, коли час той настане!" (Мар. 13:33).

Колись у цьому світі не було нічого: ні риб, ні зірок на небі, ні морів і гарних квітів. Навкруги була лише порожнеча і темрява. Але був Бог.

Бог мав чудовий план. Він уявив чудовий світ і, думаючи про це, створив його. Він створив його з нічого. Створюючи щось, Бог просто промовляв: «Нехай буде так», – і все виникало миттєво!

Він створив світло, ріки і моря; землю, вкриту травою; птахів і дерева.

Останнім з усього Він створив чоловіка і жінку для нього. Їх імена були Адам і Єва.

Бог дуже сильно любив їх. Кожен вечір Він навідував їх у чудовому саду, де вони жили.

Весь сад вони могли використовувати на свій розсуд і насолоджуватися усім, крім одного дерева, торкатися якого Бог заборонив.

Адам і Єва були щасливі до тих пір, коли одного разу сатана, ворог Бога, не спокусив їх. Вони вирішили скуштувати плід із забороненого Богом дерева. Вони згрішили. Вперше вони відчули сором і смуток.

Більше вони не могли розмовляти з Богом. Тепер їм доведеться пізнати біль і труднощі. Крім того, їх життя неодмінно закінчиться смертю. Як же вони жалкували про це!

Але Бог пообіцяв допомогти їм. Він сказав, що, коли прийде час, Він пошле Свого Сина Ісуса в цей світ. Ісус зійде з небес і відкриє шлях до прощення гріхів. Для цього Йому доведеться постраждати і померти за людство. Як же раділи вони тому, що Бог пошле їм Спасителя!

У Адама і Єва народилися діти і онуки. З часом світ наповнився людьми.

Бог хотів, щоб кожна людина була щаслива. Він вчив людей, як потрібно жити. Ось перелік правил, які дав людям Бог:

1. Хай не буде тобі інших богів передо Мною.

2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею.

3. Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно.

4. Пам'ятай день суботній, щоб святити його.

5. Шануй свого батька та матір свою.

6. Не вбивай.

7. Не чини перелюбу.

8. Не кради.

9. Не свідкуй неправдиво на свого ближнього.

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого.

(Повторення Закону 20:3-17).

Ці заповіді записані в Біблії, тому ми також можемо прочитати їх. Виконуючи їх, ми будемо щасливі.

Сатана не хоче, щоб ми дотримувалися цих заповідей. Інколи він говорить нам вкрасти щось, коли ніхто цього не бачить. Але Бог знає про це. Він все бачить.

Інколи сатана спокушує нас сказати неправду і запевняє, що ніхто про це не дізнається. Але Бог знає про це. Він все чує.

Коли ми робимо це, ми відчуваємо докори сумління. Бог любить нас і хоче допомогти нам стати хорошими. Ось чому Він послав у світ Ісуса. Він пам’ятав Свою обітницю.

Багато років по тому народився Ісус як маленьке дитя. Він виріс і став дорослим чоловіком.

Він зробив багато дивовижного. Він зцілював хворих. Він повертав зір сліпим. Він благословляв дітей.

Ісус ніколи не робив нічого поганого. Він розповідав людям про Бога і про те, як слухатися Його.

Через деякий час вороги Ісуса розіп’яли Його на хресті. Він помер.

Він постраждав і помер за гріхи всіх людей, навіть тих, хто розіп’яв Його на хресті.

Ісуса похоронили. Але потім відбулося дещо дивовижне. Він не залишився у могилі. Він воскрес із мертвих!

Невдовзі Бог забрав Його на небеса. Коли друзі Ісуса дивилися, як Він возноситься на небо, Ангел Божий сказав їм, що Ісус повернеться знову.

Ісус помер і за наші гріхи. Він хоче, щоб ми жалкували про них і покаялися. Він готовий пробачити нам!

Ми можемо у будь-який час звернутися до Бога в молитві. Він чує кожне слово і знає кожну думку. Він наповнює нас відчуттям внутрішнього щастя, коли наші гріхи прощені. Тоді ми хочемо робити те, що правильно. Тоді ми хочемо бути добрими.

Ми можемо вибрати шлях непокори Богові і піти слідом за сатаною. Але Слово Боже говорить, що якщо ми відвернемося від Бога у цьому житті, Він кине нас у пекло. Пекло – це місце невгасимого вогню.

Але якщо ми любимо Ісуса і слухаємося Його, Він забере нас на небеса, коли повернеться. Небеса – це чудова оселя Бога і Його Сина Ісуса. Це дім, де панують любов і світло. Там ми завжди будемо щасливі.

"Спокій, де є спокій для наших народів, наших домівок, та найбільш – для наших сердець і думок?"

Це болісне запитання лунало віками, але зараз, коли світ здригається від катаклізмів та паніки, його звучання переростає в крик. Читачу, чи є це питання криком і твого серця? Чи прагнеш ти до внутрішнього спокою, який долає всі тривоги та невдоволення?

Шаленство швидкостей і звуків, перенапруження сил, постійні зміни призвели до дикої круговерті, безладдя та хаосу. Все нові й нові досягнення науки, спрямовані на те, щоб зробити світ безпечнішим і кращим, зробили життя ще більш непевненим та збентеженим. Хоча нам багато в чому легше, ніж нашим батькам, ми відчуваємо ще більшу занепокоєність. Ми – змучені, стурбовані люди. Безперечно, нам потрібна вказівка та порада, захист і впевненість. Ми потребуємо і прагнемо отримати спокій своїм думкам.

Спокій духу – це найбільший скарб, який тільки може мати людина. Чудовою перлиною радості є час, коли ми звільняємось від невдоволення і непевності у житті і починаємо жити у спокої та тиші. Спокій у серці приносить задоволення і бадьорість і є джерелом сили для нас самих та наших близьких. Чи можна знайти такий скарб у світі, в якому так багато суперечок та розпачу, де так багато безладу та нещастя?

Великі пошуки розпочались. Багато людей шукають душевного спокою в славі й багатстві, в задоволеннях або у владі, в науці або у подружньому житті. Голови таких людей переповнені світськими знаннями, їхні скрині наповнені багатством, але душі їх залишаються порожніми. Інші намагаються сховатись від реальностей життя через наркотики та пияцтво, але спокій, якого вони шукають, не приходить. Всі пошуки заводять їх у хибне коло розчарування й марноти. Вони так і продовжують жити у тривожному світі, з тривожними думками, самотні і з порожнечею у душі.

Ключ до вирішення питання про спокій знаходиться у таких рядках: "Ми хотіли б мати внутрішній спокій, але не бажаємо зазирнути в себе". Ми шукаємо його у зовнішніх, реальних речах, і не бажаємо зазирнути у власну душу. Ми боїмось того, що можемо побачити. Нам хочеться звинуватити розбурханий світ у наших тривожних думках, але всі відповіді на наші проблеми знаходяться у наших власних серцях. Саме звідти починається наше зцілення.

Бог створив людину з живою душею, яка бажає бути у спілкуванні зі своїм Творцем. "Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого!" (Пс. 42:2, 3). Тільки живий Бог, живий Христос і живе Слово задовольняють душу. Будь упевнений – ти не будеш мати спокою, доки не будеш у мирі з Богом.

Душа прагне до Бога, але грішне єство повстає проти Його волі. Одна наша частина прагне до Бога, інша ж бажає тілесних насолод. Людське серце – це поле постійної битви двох сторін. Ця внутрішня боротьба спричиняє надмірні переживання і перенапруження. Без Бога ми – "як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно і мул викидають" (Іс. 57:20). Спокій не настане доти, доки наше життя, думки, тіло й дух не будуть керовані Тим, Хто створив і розуміє нас. Він не тільки є Господарем світу, а й знає твоє й моє життя від початку й до кінця. Він думав про нас, коли прийшов на цю землю, "щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!" (Луки 1:79). Як Князь Миру, Він запрошує нас до Себе: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" (Матв. 11:28). Коли ми прийдемо до Нього, ми знайдемо полегшення і заспокоєння у свободі, яку Він дасть нам. Наш спокій буде як ріка (Іс. 48:18) – той незбагненний, ясний спокій, що надихає новою силою, що є вище розуміння (Фил. 4:7). Чи ти прийдеш до Господа, "скинувши всі свої тягарі на Нього", щоб почути Його слова: "Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю!.. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!" (Ів. 14:27).

Бог створив людину і поселив її в чудовому саду, щоб вона насолоджувалась досконалим спокоєм та щастям. Але коли Адам і Єва не послухались Бога, вони відразу відчули провину перед Ним. Якщо до цього вони жадали бути у спілкуванні з Богом, то тепер вони сховались від Нього з сорому. Провина і страх замінили спокій і щастя, які вони мали раніше. Це стало початком неспокою світу і стурбованих думок.

Біблія говорить, що гріх непокори лежить на нас. "Усі ми блудили, немов ті овечки" (Іс. 53:6). "Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави" (Рим. 3:23). Провина, страх, роздратування, почуття образи, самолюбство та інші прояви ворожості переслідують нас, де б ми не були. Вони спричиняють втому і духовний занепад. Ми повинні бути вдячні тому, що Христос прийшов у світ не для того, щоб "Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся" (Ів. 3:17). "Так Бог полюбив світ" (Ів. 3:16а). Він прийшов, щоб у Ньому ми мали спокій (Ів. 16:33).

Власне "я" стало коренем першої непокори людини. Воно продовжує бути тією гріховною схильністю, яка викликає у нас відчай і смуток. Зосереджуючись на власних бажаннях і амбіціях, ми стаємо неспокійними і роздратованими. Чим далі ми йдемо шляхом егоїзму, тим швидше зростає наш внутрішній неспокій. Замість того, щоб бачити себе центром існування, ми повинні звернутись до Бога і зробити Його метою свого життя, інакше ми станемо жертвою марних переживань, жалю до себе, страхів та страждань. Якщо нашою метою буде Бог, всі аспекти нашого життя об'єднаються в одне гармонійне ціле. Тільки з Богом у серці ми можемо зберегти мир і спокій.

Псалмоспівець проголошує: "Моє серце переповнене, о Боже, моє серце переповнене, я співатиму й дам хвалу". У своїй повній довірі Богові він може радіти в тиші думок. Якщо наші серця сповнені Богом, ми маємо внутрішній спокій серед зовнішнього неспокою і турбот. Цілком можливо, що "у всьому нас тиснуть, та потиснені ми; … не впадаємо в розпач" (2 Кор. 4:8).

Коли Ісус сказав: "Коли хто хоче йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та іде вслід за Мною" (Матв. 16:24), Він закликав людей зробити важливий крок, який змінює життя. "Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталося нове!" (2 Кор. 5:17). Чи приймеш ти Його заклик: "Прийдіть всі до Мене"? Він обіцяє світло замість темряви, довір'я замість зневіри, радість замість скорботи, спочинок замість втоми, надію замість розчарування і життя замість смерті.

Якщо ми не живемо у згоді з Богом, нас, так само, як і наших батьків, охоплюють страх і вагання. Коли ми зосереджуємо увагу на непевностях життя, на мінливому, на занепадаючому світі, порушуються наші безпека і довір'я. Порушується наш спокій.

Віра і довір'я є протияддям від страху і неспокою. Який чудовий спокій приходить від віри у Єдиного Бога, Який є від віку до віку! Яке це щастя – мати постійного Друга, любов Якого ніколи не згасне! Цей Друг завжди думає про нас, завжди піклується про нас. То чого ж нам журитись і боятись? Навчіться робити так, як записано в 1 Петра 5:7: "Покладіть на Нього всю свою журбу, бо Він опікується Вами!" Спокій приходить тоді, коли закінчується боротьба. То чому ж не довірити своє життя Господу? Пам'ятай: якщо ти маєш довіру, ти не тривожишся; якщо ти тривожишся, то не маєш довіри. "Думку, оперту та Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає!" (Іс. 26:3).

Образа є отрутою, що забирає спокій наших думок. Вона веде до розчарування і безнадійного збентеження. Важко пробачити тих, хто нас образив, але ми повинні це зробити, якщо хочемо отримати прощення. "А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогріхів ваших" (Матв. 6:15). Якщо ви бажаєте отримати прощення і внутрішній спокій, видаліть із своїх думок всі обурення і незадоволення і наповніть їх любов'ю та милосердям.

Можливо, ви відчуваєте тягар минулих гріхів, що тиснуть на вас, і вам здається, що це більше, ніж ви можете витримати. Якщо це так, то ви даремно страждаєте. "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити та очистити нас від неправди всілякої" (1 Ів. 1:9). Тоді ви будете мати спокій з Богом через нашого Господа Ісуса Христа (Рим. 5:1). Цар Давид згрішив і терпів страждання за провину, але визнав свій гріх і отримав прощення. Він дозволив Великому Лікарю зцілити його через покаяння, визнання гріхів і прощення. У 23-ому Псалмі він висловлює свою довіру Богові і чудово описує спокій, який він відчув. Він свідчить, який мир і єдність з Богом можуть мати ті, хто знаходиться у життєвоважливому спілкуванні з Пастирем.

1. "Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду". Цей добрий Пастир дав Давидові спокій, який повністю задовольнив його. Так само Господь задовольнить і всі наші потреби, якщо ми над усе будемо шукати Царства Божого.

2. Він заспокоює нас у цьому розтривоженому світі. Своєю незмінною любов'ю Він веде нас до спокою і миру.

3. Тут Давид згадує часи, коли його думки були стривожені гріхом. Добрий Пастир простив його і відновив його радість і спокій.

4. Хоча життєві шторми намагаються зламати нас і проблеми нависають над нами, ми не боїмось зла, тому що з нами Бог – Той, Хто звільнив, захищає і підтримує нас.

5. Чудовий Пастир сповнює нас Своєю добротою навіть у присутності ворогів наших!

6. Як добре захищені вівці на Його пасовиську!
   

А ти знаєш цього Пастиря? Чи ти віруєш і маєш довіру до Нього? Пророк Ісая каже нам, що цей добрий, милосердний Пастир "позбирає ягнята Своїми руками і буде нести їх при Своїх грудях". Чи ти готовий позбутись непевності і заспокоїтись у вічних руках Господа? Чи ти готовий принести до Нього свої минулі провини, свої теперішні спокуси, свій страх перед майбутнім і віддати себе Йому? Це твій вибір і ти маєш можливість зробити його.

Коли ти прийдеш до Ісуса, відкривши Йому своє серце, пошуки душевного спокою скінчаться. Він дасть тобі спокій і мир через віру в Нього. Тоді ти зможеш сказати разом з поетом:

Я маю спокій там, де спокою немає,

Я маю тишу, де злий вітер дме.

Це там, де, я напевно знаю,

Моя дорога з Господом іде.

(Ральф Спалдінг Кушман)

Ви матимете спокій у тривожному світі!

Відчиніть двері ваших сердець для Ісуса зараз, і одного дня Він відчинить для вас двері Царства Небесного, де царює цілковитий спокій.

Біблія змальовує дім як гарно сплановане, надійно збудоване і приємне помешкання. Дім може бути або місцем гармонії і задоволення, або напруження і суперечок. Чи щасливий та міцний ваш дім? Чи може він вистояти у життєвих бурях?

Сім’я є важливою складовою суспільства. Вона створена Божою рукою для нашого духовного розвитку, щастя та фізичної цілісності. Згідно з Божим планом, члени сім’ї повинні робити один одного щасливими, і родини повинні жити в гармонії.

Чому в деяких родинах немає щастя?

Чому ж у деяких родинах немає щастя? Чому сім’ї руйнуються через несумісність, роздільне життя та розлучення? Це відбувається тому, що було знехтувано Божими принципами. У Його Слові ми читаємо про те, який будівельний матеріал необхідно використовувати, щоб сім’я була щасливою. Домівка, збудована згідно зі Словом Божим, є місцем любові, довіри, спільних інтересів і безкорисливого служіння один одному. Такі домівки наповнюють наше життя щастям і зберігають народи та суспільство. Чи слідуєте ви плану Божому – плану Головного Архітектора? «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому» (Пс. 126:1).

Молодь – основа майбутніх сімей. Благочестиве життя перед Богом – це важлива складова підготовки до шлюбу. Гріховні зв’язки до шлюбу підривають моральні принципи і наражають сім’ї на небезпеку. Зосередження на власній особі та самонасолода у молоді роки моделюють життя, що спустошує подружні відносини. Велика кількість розлучень підтверджує це. Щоб мати нове життя у Христі, потрібно щиро покаятися у цих гріхах. Тоді про минуле можна забути, і Бог увійде в життя такої людини, наповнивши його благословеннями.

Сім’я утворюється тоді, коли чоловік і жінка стають подружжям. Біблія говорить, що ми можемо одружуватись «тільки в Господі» (1 до кор. 7:39). Це означає, що обоє – і чоловік і жінка – підкорили своє життя і волю Господу. Бог повинен бути на першому місці. Коли чоловік або жінка, або обидва – егоїстичні люди, як же вони зможуть бути щасливими разом?

Одружуватися в Господі

Одружуватися «в Господі» означає не тільки те, що чоловік і жінка – християни, але й те, що Господь приводить їх один до одного. Пристрасть, захоплення фізичною красою, одержимість коханням – поганий початок для одруження. Якщо саме це є основою, що приваблює людей один до одного, це може призвести до невдоволеності та конфлікту в шлюбі. Коли ми покладаємось на Господа у прийнятті свого рішення, Його божественна мудрість передбачає для нас помічника, який нам потрібен не тільки на сьогодні, але і на роки вперед. Господь може обрати для шлюбу людей з різними смаками і характерами, що будуть доповнювати один одного, створюючи збалансований союз. «І стануть обоє вони одним тілом» (Мар. 10:8).

Шлюб – це зв’язок на все життя, а не просто узаконений контракт. Ісус дав нам чітку заповідь: «Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!» (Матв. 19:6).

Божий порядок

Сім’я – це невелика община, і, як будь-якій соціальній одиниці, їй належить виконувати певні обов’язки. Бог виклав основні положення цього порядку у Біблії. Вони складають систему підпорядкування, яка, якщо слідувати їй, принесе в дім лад і щастя. Найбільшу відповідальність несе чоловік, потім дружина, а потім і дитина – таким є порядок (Прочитайте також 1 до кор. 11:3; До еф. 5:22-24). Коли Бог встановлює та стверджує правило, воно стає священним. Будь-який непослух цьому порядку призведе якоюсь мірою до страждань. З іншого боку, Господь благословляє тих, хто слухається Його, благочестям, щастям і благодаттю.

У шлюбі чоловік і дружина складають союз, який передбачає для кожного з них певні обов’язки та відповідальність. Обидва, виконуючи різні функції і маючи різні природні здібності, роблять родину повноцінною. Хтось повинен керувати, і Бог надав це право чоловікові. «Бо чоловік – голова дружини, як і Христос – Голова Церкви… і віддав за неї Себе» (До еф. 5:23, 25). Така любов сповнена бажанням служіння ближньому. Це турботлива любов, яка спонукає чоловіка ставитись до своєї дружини як до власного тіла (До еф. 5:28). Люблячий чоловік не вважатиме, що його дружина менш важлива за нього. Навпаки, він буде довіряти їй, шукати у неї порад, роблячи її справжнім партнером через свою любов до неї.

«Так само дружини, – коріться своїм чоловікам» (1 Пет. 3:1). Коли дружина підкоряється керівній ролі чоловіка, а він сам слухняно слідує за Христом, сім’я стане гаванню, де панують мир і вдоволення. У Посланні до ефесян 5:33 сказано: «А дружина нехай боїться свого чоловіка». Опір цьому принципу приніс багато нещасть у сучасні родини. Нехтування цим принципом призводить не тільки до конфліктів у житті родини, але й до духовного конфлікту, що виникає у серці дружини.

Місце дітей у сім’ї

Нам подобається думка про те, що діти чисті та невинні. Але ж усі люди народжені з грішною природою. З віком егоїстична природа дитини стає дедалі очевиднішою. Якщо батьки не будуть належним чином контролювати ці тенденції, дитина може спричинити багато нещасть собі та іншим.

Обов’язок дитини – слухатись своїх батьків. «Діти – слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!» (До еф. 6:1). Досконалим прикладом такого послуху є життя Ісуса, коли Він був дитиною. «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний» (Луки 2:51). Щоденне слідування цьому принципу з покорою зробить дітей і батьків щасливими, а дім стане ще милішим.

Коли зберігається Божий порядок, батьки живуть для дітей, діти – для батьків, і всі живуть для Бога. Такі сім’ї – благословення для нашого суспільства, прикраса для нашої нації.

Сьогодні багато молодих людей вживають наркотики, мають різні примхи, слідують моді і насолоджуються світом розваг. Вони знаходяться у полоні суспільства, яке відкидає духовні цінності та мораль. Колись саме вони складали цілісність та міць нашого суспільства. Можливо, відсутність щастя та ладу в сім’ях є причиною неспокою та невдоволення молоді? Що ж кожен з нас може зробити, щоб запобігти цьому? Чи усвідомлювали ви коли-небудь, що щастя вашої родини залежить від вас та вашої вірності Богу?

Христос – фундамент

Якщо ми хочемо збудувати сильну, щасливу сім’ю, Ісус Христос повинен бути її основою. Дощі і бурі шаленітимуть навколо неї, але з Христом вона вистоїть (Матв. 7:24-27). Він вкаже нам шлях, дасть силу і мужність, щоб ми могли зробити свій дім успішним і щасливим у цьому жорстокому, зачерствілому світі. Ісус любить сім’ю і готовий увійти у ваш дім. Він говорить: «Ось Я стою під дверима та стукаю» (Об. 3:20). Спочатку Він стукає у двері нашого серця, а потім – у двері наших домівок. Чи впустимо ми Його?

Щастя родини бере початок у нашому серці. Неможливо мати справжній спокій у сім’ї, якщо спокою немає в нашому серці. Якщо ми покладаємося на Бога, тоді ми щодня зможемо перемагати неспокій та труднощі повсякденного життя.

Благочестиві сім’ї моляться разом за свої серця, родину і потреби суспільства. Молитва зв’язує сім’ю воєдино. Є слушна приказка: «Сім’я, що молиться разом, завжди залишається разом».

Віруйте у Господа і прийміть Його волю для вашого життя і вашої сім’ї. Відчиніть двері свого серця Христу. «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець» (До євр. 3:7-8). Господь бажає благословити ваше серце і ваш дім. Наверніться до Нього від усього серця і залишайтесь вірними Йому. Одного дня Він відкриє для вас двері небесної оселі, де щастя і цілковитий спокій будуть завжди оточувати вас.

Що таке страх?

Страх Божий

Страх перед майбутнім

Страх невдачі

Страх страждання

Страх смерті

Що таке страх?

Страх – це таємний ворог, який може оволодівати людьми будь-якого віку і будь-якої професії. Цей хитрий ворог спустошує, отруює наше мислення, краде внутрішній спокій і вбиває інтерес до життя. Він робить нас нервовими, стурбованими, неспокійними, засмученими, полохливими і боязкими. Які неприємні і небажані почуття!

Ми боїмося конфліктів і змін, невдач і розладів наших планів. Деякі люди бояться хвороб і страждань. Інші побоюються, що щось станеться з тими, кого вони люблять. Хтось боїться інших людей і їхньої думки, а хтось – темряви і самотності. Багато хто боїться померти й опинитися перед невідомістю. Є християни, котрі бояться, що їхнє спасіння ненадійне і що Бог не простив їм гріхи. Вони бояться не тільки померти, а й жити.

Страх входить у наш розум так тихо і повільно, що нам важко усвідомити, що ми стаємо жертвами його руйнівного впливу. Навіть невеликий страх, подібно до краплі чорнила у склянці води, змінює все забарвлення. Якщо цей тоненький струмок страху не зупинити, він утворить русло, по якому потечуть і інші думки.

Життя складне, світ сповнений насильства, але зовнішні негаразди не повинні порушувати наш внутрішній спокій. Ми маємо подивитися в обличчя цьому внутрішньому страху. Він приходить, коли не задовольняється наша найважливіша потреба. Наші душі, створені за образом Божим, кличуть Його, і якщо ми знаходимося далеко від Бога, то цілком імовірно, що ми будемо переповнені комплексами і страхами.

Сатана використовує наші страхи. У кожному зручному випадку він підсилює їх і робить так, що вони здаються ще більш реальними і логічними. Наш шлях стає дедалі темнішим, а тягар нашого серця – дедалі важчим. Так продовжується, доки ми не втратимо останню надію на визволення.

Сатана діє тільки в темряві. Він не може чинити свої справи при світлі, тому що «Бог є світло, і немає в Нім жодної темряви» (1 Ів. 1:5). Сатана знає наші слабкі місця, і саме в цьому напрямку він націлює наші думки і страхи. Він намагається знищити істину і збентежити нас брехнею. І якщо ми ховатимемо це у темряві нашого серця і розуму, сатана буде творити свою злу справу пригнічення і страху. Сатану можна перемогти і зли сили відступлять, якщо ми виведемо його на світло.

Страх Божий

Гріх – причина непереборного страху, який зароджується від усвідомлення того, що твоє життя не подобається Богу. День, коли Адам і Єва поступились вмовлянням сатани і не послухали Божого наказу не їсти «плодів дерева, що в середині раю» (Бут. 3:3), був трагічним. Через цей непослух вони згрішили, а потім сховалися від Бога. Бог покликав їх, і Адам відповів: «Почув я Твій голос у раю – і злякався» (Бут. 3:10). Від часів Адама над усіма поколіннями нависла тінь гріха. Страх Божого суду може стати позитивною силою в житті людини, якщо це приведе її до покаяння.

«Початок премудрості – страх перед Господом» (Пс. 110:10). Це дуже правильне, шанобливе відношення і благоговійний страх, який ми відчуваємо. Ми бачимо лише частину Божої величі, Його святості, Його справедливості, Його любові, Його милосердя, Його мудрості і Його вічного існування. Він Всезнаючий, Всемогутній і Всюдисущий. Ми розуміємо, що навіть саме наше існування повністю знаходиться в Його руках і що ми – Його творіння. Ми боїмося розгнівити Бога. Ми знаємо, що тих, хто живе в гріху, Божа справедливість засуджує до вічного вогню. «Бо як ми грішимо самовільно, одержавши пізнання правди, то вже за гріхи не знаходиться жертви, а страшливе якесь сподівання суду та гнів палючий, що має пожерти противників» (До євр. 10:26, 27). Знання цього примушує боятися гріха. Коли ми пізнаємо Бога як нашого особистого Друга через покаяння, прощення і покірність, наше служіння Йому мотивується благочестивим страхом і любов'ю, і ми з молитвою дякуємо Йому за невимовний дар спасіння.

«Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові» (1 Ів. 4:18). Наш страх перед Богом не є таким, що викликає в серці жах; він поглиблює нашу любов до Бога. І якщо цей страх в достатній мірі є в нашому житті, то це єдиний страх, що усуває решту. Чому ж тоді так багато людей дозволяють хмарам страху заволодівати їхніми серцями, непокоїти їхній розум і потьмарювати життєві стежки? Божий шлях – це шлях миру і довіри.

Є розповідь про маленького хлопчика. Він боявся йти один у темряві ночі, але коли його батько пішов поруч з ним і взяв його за руку, весь страх зник. Темрява більше не лякала хлопчика, оскільки він любив свого батька, довіряв йому і знав, що той подбає про нього. У цьому – ключ до звільнення від влади страху: ми повинні краще пізнавати нашого Небесного Отця. Спілкуючись з Ним, ми пізнаємо Його волю, Його любов і Його ніжну турботу про нас. Пізнавши Бога, ми повністю довіряємо Йому своє життя і з впевненістю беремо Його за руку. Ми смиренно розмовляємо з Ним про справи, які не дають спокою нашому розуму, і ті життєві клопоти, які здатні довести нас до відчаю.

У нас є приклад апостола Петра, коли Ісус наказав йому йти по бурхливим хвилям Галілейського моря. Петро не боявся, доки не відвів погляду від Господа і не подивився на страшні хвилі. Тоді він почав тонути (Матв. 14:24-31). Якщо ми шукаємо звільнення від страху і віримо Богу, Дух Його говоритиме з нами тихим голосом. Коли ми дивимось на Нього, а не на свої страхи, буря навкруги нас заспокоюється. І тоді Він може відповісти на наші складні запитання, замінити наші сумніви впевненістю і для підтримки взяти нашу руку у Свою. Його милістю ми можемо звільнитися від руйнівної дії страху.

Страх майбутнього

Деяких людей турбує таємнича невідомість майбутнього. Щоранку вони прокидаються в непередбачуваний день. Перед ними постають виснажливі запитання: «А що ж якщо?..», тому що їхні думки мчать до темних закутків уявних страхів. «Ні про що не турбуйтесь, а в усьому нехай виявляються Богові ваші бажання молитвою і проханням з подякою» (До фил. 4:6). Це простий крок у день без страху. Спробуйте і переконаєтеся!

Багато хто боїться майбутнього, тому що цим людям необхідні настанови для життя. Вони страждають від різних передчуттів, бо не знають, куди йдуть. Бог знає, що попереду, і коли люди дозволяють Йому вести їх, їхнє життя перестає бути безцільною мандрівкою, а навпаки, стає шляхом додому.

Бог обіцяв бути вірним тим, хто вірить Йому, навіть якщо вони стоять перед невідомим майбутнім. Чи вірите ви цьому? Не важливо, наскільки сувора буря, темна ніч чи висока гора – Він проведе вас.

Страх невдачі

У нас є бажання успіху, але ми боїмося, що не справдяться наші надії, надії наших сімей, надії самого життя. Ми боїмося, що зробимо неправильний вибір чи виконаємо невірний план.

Бог звелів Ісусу Навину: «Будь сильний і відважний. Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити» (Іс. Нав. 1:9). Коли ми віддаємо своє життя в розпорядження Вчителя, минулі невдачі перестають бути вирішальними, навпаки, вони можуть стати кроком до успіху!

Страх страждання

У нас у всіх стискається серце від думки про тілесні муки, страждання, викликані критикою, гострим болем від самотності і горя. Бог не захищатиме нас від усіх страждань, але Він буде милостивий і допоможе витерпіти їх. Він обіцяв мир і впевненість, навіть якщо ми у біді. «Бог для нас – охорона та сила, допомога в недолях… тому не лякаємось ми» (Пс. 45:1-2). Якщо ми любимо Господа, Він використовує страждання нам на користь. Страждання дають нам можливість пізнати присутність і підтримку сили Божої. Крім того, вони зміцнюють характер і роблять серце більш чутливим. Страждання може або зміцнити нас, або зламати. Яким воно зробить нас?

Страх смерті

Страх смерті дуже розповсюджений серед людей. Прощання з близькою людиною – найбільш болісне переживання.

Ми зустрічаємося з одвічним запитанням: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йов. 14:14). Ісус прийшов звільнити нас від страху смерті (До євр. 2:14, 15). Ось чому Він помер і воскрес, і ось чому Він обіцяв: «Живу Я – і ви жити будете!» (Ів. 14:19). З Ним смерть стає не дверима в небуття, а сяючими воротами у нове життя. «Нехай серце вам не тривожиться! …Багато осель у домі Мого Отця… Я йду приготувати місце для вас» (Ів. 14:1, 2). Це буде підготовлене місце для підготовлених людей.

А ви готові? Чи каєтеся ви у своєму грішному житті? Покаяння викликає докори сумління за минулі гріхи і відвертає від минулого життя. Коли останній раз ви приходили до Господа в молитві і приносили Йому тягар своїх клопотів, свої турботи і страхи? Ісус говорить: "Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!" (Матв. 11:28). Яке чудове запрошення! Яка чудова обітниця!

Прийдіть з довірою, молитвою і надією – і ви пізнаєте тихі радощі спокійного життя. Бог запрошує вас довіритися Ісусу Христу і бути вільними – вільними від страху. Прийдіть!

«Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його? – Той, у кого чисті руки та щире серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману» (Пс. 23:3-4). Чи зможете ви стати перед Господом на Суді з незаплямованими руками і чистим серцем?

Хто з нас може сказати, що в нього незаплямовані руки і чисте серце? Людська природа не така, якою хотів би бачити її Бог. Тому Йому довелося втрутитися в життя людства і відкрити нам шлях до очищення. Бог послав на цю землю Ісуса, щоб Він визволив нас і омив наші серця і руки.

Чи ви коли-небудь думали про те, яким бачить ваше життя Бог? Ісус говорить нам: «Що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Матв. 12:36). Якщо ми дамо відповідь за кожне пусте слово, то, напевне, ці слова повинні бути десь записані. Про такі записи йдеться в Об'явленні 20:12: «І побачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулася інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми».

Джошуа Харріс, молодий американець зі штату Меріленд, знаходився в Пуерто-Ріко, коли однієї ночі йому наснився сон. Він вважає, що цей сон дарував йому Бог, щоб викрити його в недостатній вірності. Цей сон нагадав юнакові про те, що Ісус і Його Кров здатні цілком змінити життя людини. Ми хочемо розповісти вам цей сон.

Кімната

Не зовсім розуміючи, чи я сплю, чи усе відбувається насправді, я побачив, що знаходжусь у якійсь кімнаті. Там не було нічого незвичайного, тільки одна стіна була повністю заставлена шухлядками з картками, схожими на бібліотечні, де вказані назви книжок, написаних автором або теми за абеткою. Але на цих шухлядках, що займали всю стіну від підлоги до стелі і здавались нескінченно довгими, були дуже незвичайні написи. Коли я підійшов ближче до цих шухлядок, мою увагу відразу привернула та, на якій був напис: «Дівчата, що мені подобалися». Я висунув її і тільки-но почав переглядати картки, як відразу засунув шухляду назад, з подивом усвідомивши, що всі імена, що я там побачив, мені знайомі.

І тут я зрозумів, де знаходжусь. У цій порожній, необжитій кімнаті з шухлядками зберігались відомості про мене, тут було все моє життя. У цій своєрідній картотеці були зібрані всі мої вчинки, як важливі, так і зовсім незначні, але описані вони були в таких подробицях, які моя пам'ять не здатна була зберегти.

З подивом і цікавістю, змішаними з жахом, я почав витягати шухляду за шухлядою і досліджувати їхній вміст. Деякі картки будили приємні, радісні спогади, інші – жаль про те, що зроблено і такий сором, що я озирнувся, щоб переконатися, що ніхто, крім мене, не бачить цього. Шухляда з написом «Друзі» межувала з шухлядою «Друзі, яких я зрадив».

Написи на шухлядках були різні – від цілком звичайних до зовсім несподіваних: «Книги, що я прочитав», «Сказана мною неправда», «Кого і як я втішив», «Жарти, над якими я сміявся». Деякі написи були кумедні у своїй точності: «Як я кричав на своїх братів». Від інших мені було зовсім не смішно: «Як я ображав батьків». Вміст шухляд не переставав дивувати мене. В деяких шухлядах було більше карток, ніж я очікував, в інших – менше, ніж я сподівався побачити.

Я був вражений кількістю інформації про моє прожите життя. Чи можливо, щоб за двадцять років я встиг списати всі ці тисячі, а можливо, навіть мільйони карток? Але картки розвіяли всі сумніви. Записи на всіх них були зроблені моєю рукою, і під кожним стояв мій підпис.

Висунувши шухляду з написом «Пісні, що я слухав», я помітив, що шухляди ставали дедалі довшими через необхідність вміщати більше карток. Картки були вкладені дуже щільно, і навіть висунувши шухляду на 2-3 метра, я не побачив її кінця. Присоромлений, я засунув шухляду, і мені було соромно не стільки через якість тієї музики, скільки через величезну кількість часу, який я на неї витратив.

Коли я дійшов до шухляди з написом «Хтиві думки», я відчув дрижаки по тілу. Мені зовсім не хотілося знати, скільки карток було в цій шухляді, і я висунув її зовсім трішки та вийняв одну з карток. У ній були такі подробиці, що я здригнувся. Мені було погано від однієї тільки думки про те, що такий момент може бути зафіксовано.

Раптово мене охопила мало не тваринна лють. В голові була одна думка: «Не можна допустити, щоб хтось побачив ці картки! Треба їх знищити!» Немов у нападі божевілля, я висмикнув одну зі шухляд. Скільки в ній було карток, вже не мало значення. Я повинен був витрусити їх і спалити. Я перевернув шухляду і почав стукати нею об підлогу, щоб витрусити картки, але жодна з них не випала. В розпачі я висмикнув одну картку і спробував порвати її, але вона була міцною, як сталь.

Я почувався розбитим і безпорадним. Я вставив шухляду на місце, притулився чолом до стіни і, сповнений жалю до самого себе, гірко зітхнув. І тут я побачив зовсім іншу шухляду. Напис на ній мовив: «Люди, з якими я поділився Доброю Новиною». Її ручка блищала більше, ніж в інших шухлядах, і виглядала новою, ніби до неї взагалі не торкалися. Я потягнув за неї, і в моїх руках опинилась зовсім маленька шухлядка, сантиметрів 7-8 довжиною. Картки в ній можна було порахувати на пальцях однієї руки.

І тут мої очі наповнилися сльозами. Я заплакав. Тіло моє здригалося у сильному до болю риданні. Плачучи, я впав на коліна. Я плакав від сорому, від жахливого сорому за все це. Ряди шухляд закружляли у мене перед очима. Ніхто ніколи не повинен дізнатись про цю кімнату. Потрібно замкнути її і сховати ключа!

І раптом, утерши сльози, я побачив Його. Ні, будь ласка, тільки не Він! Не тут! Хто завгодно, тільки не Ісус.

Я безпорадно дивився, як Він почав відкривати шухляди і читати те, що було на картках. Мені було нестерпно бачити Його реакцію. В ті моменти, коли мені вдавалось змусити себе глянути Йому в обличчя, я бачив на ньому вираз смутку ще більш глибокий, ніж той, що відчував я. Він, мабуть, інтуїтивно підходив до найжахливіших шухляд. Але чому Йому потрібно було читати кожну картку?!

Нарешті Він обернувся і подивився на мене з протилежного кінця кімнати. Він дивився на мене з жалем. Але цей жаль не був образливим і не дратував мене. Я опустив голову, закрив обличчя руками і знову заплакав. Він підійшов і обійняв мене. Він міг багато чого сказати мені, але не промовив жодного слова. Він просто плакав разом зі мною.

Потім Ісус встав і підійшов до стіни з картотекою. Він став висувати шухляду за шухлядою і ставити на кожній картці Свій підпис поверх мого.

«Ні!» – закричав я і підбіг до Нього. Я не знайшов інших слів, крім «Ні, ні!» Я вирвав картку в Нього з рук. Його ім'я не повинне стояти на цих картках! Але воно вже було там, написане червоним так яскраво, так чітко, з такою живою силою. Ім'я Ісуса покрило моє. Воно було написано Його Кров'ю.

Він лагідно взяв картку в мене з рук, сумно посміхнувся і став знову підписувати картки. Не знаю, як Йому вдалося зробити це так швидко, але вже, здається, наступної миті Він закрив останню шухляду і підійшов до мене. Поклавши руку мені на плече, Він сказав: «Здійснилося!»

Я підвівся, і Він вивів мене з кімнати. Замка на дверях не було. Але ще були картки, які я мав заповнити.

* * *

Що являє собою сьогодні ваше життя? Якщо ми будемо чесними самі з собою, то зі смутком і жалем визнаємо, що грішили в думках і в справах. Нам також доведеться червоніти за думки і вчинки, які ми ховали від інших. У Біблії, у Посланні до римлян 2:16, написано: «Бог буде судити таємні речі людей через Ісуса Христа». Апостол Петро проповідував: «Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами, щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа» (Дії 3:19-20). Чи загладив Ісус ваші гріхи, чи вони все ще мучать вас?

Чи хочете ви знайти свободу? Думки та здійснені колись вчинки досі гнітять вас? Наші гріхи – це тягар, що обтяжує наші серця і все наше життя. «Коли ж кажемо, що не маємо гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди!» (1 Ів. 1:8). «Бо заплата за гріх – смерть, а дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (До рим. 6:23).

Ісус пропонує нам прощення. Він прийшов на цю землю і пролив Свою Кров за всіх грішників. Чи хочете ви стати духовно цілісною особистістю? План спасіння довершений. «Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні» (Ів. 8:36). Прийдіть до Ісуса зараз! Покайтеся зараз і визнайте свої гріхи (Пс. 50). «Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої» (1 Ів. 1:9). Довіртеся Ісусу, і Він приведе вас до повноти життя з Ним і щодня направлятиме вас!

«В кого "ой", в кого "ай", в кого сварки, в кого клопіт, в кого рани даремні, в кого очі червоні? – У тих, хто запізнюється над вином, у тих, хто приходить попробувати вина змішаного. Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, – кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка» (Пр. 23:29-32).

Біблія дуже чітко зображує наслідки вживання алкоголю. Стогін, сварки, горе, рани – тільки частина загальної картини. Перелік нещасть тих, хто проводить свій час за вживанням вина, може бути продовженим і вмістить багато іншого.

Багато людей, свого часу шанованих, деградували через вживання алкоголю. Пияцтво призводило до руйнування відносин у сім'ї, до подружніх зрад, крадіжок, вбивства.

Багато молодих подружніх пар, що мріяли про майбутнє життя у злагоді та взаємній довірі, було зруйновано алкоголем.

На жаль, той перший келих був випитий так легковажно і бездумно! Хіба думав тоді хто-небудь про майбутнє? Але з часом, щоб «врівноважити» нескінченні стреси і турботи буденного життя, алкоголю потрібно було дедалі більше. Непорозуміння, сварки і відчуття, що тебе недооцінюють, з'являлись дедалі частіше, і зрештою надія на краще майбутнє зникла зовсім. Алкоголь став милицею, на яку людина намагалася зіпертись серед проблем. Гроші, що були так потрібні сім'ї, витрачалися на купівлю спиртного. Знайти час, щоб провести разом з сім'єю, здавалось неможливим. Врешті-решт, алкоголь виявився єдиною відповіддю на безліч проблем. Він на деякий час робив турботи, а також розчарування в житті нечутними і невиразними. Але коли поверталася тверезість, проблеми тільки зростали, а з ними – і бажання напитися знову. Потреба у щоденному вживанні спиртного приводить людину у полон алкоголю і робить рабою на шкоду самій людині і ближнім. Вона замкнена у хибному колі гріха – і здається, що виходу з цього кола немає. Але почекайте! Надія є, і є чим втамувати цю жахливу спрагу.

Ісус – ось відповідь

Ісус пропонує нам воду, що здатна втамувати спрагу людини. Під час Свого земного життя Він зустрів жінку, що прийшла до криниці по воду. Він сказав, що може дати їй воду, яка втамує спрагу, і вона ніколи більше не відчуватиме її. Кожна людина прагне напитися цієї води, бо вона зцілює душу (Ів. 4:5-26).

Бог приготував чудовий вихід із цих проблем. Він говорить: «Хто прагне, тому даром Я дам від джерела живої води» (Об. 21:6). Ісус і є цим живим джерелом. Прийди до Нього таким, який ти є. Скажи Йому, що не можеш допомогти собі сам. Скажи, що тепер ти розумієш, що тільки Він може позбавити тебе смертельних обіймів алкоголю. Ти добре знаєш із власного досвіду, що самої тільки сили волі не достатньо, щоб перемогти цю сильну спокусу.

Прийди до Бога як грішник і покайся у своєму егоїстичному і гріховному житті, тільки повір, що Господь має для тебе вихід. Ти віднайдеш силу для того, щоб повністю віддати Йому своє життя. Кров Ісуса Христа змиє твої гріхи, і ти зможеш отримати те, що Бог обіцяє в Ісаї 1:18: «Тоді прийдіть, і будемо правувати, – говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, – стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, – то стануть мов вовна вони». Коли Бог прощає нас, Він не залишає наші серця порожніми, а наповнює нас любов'ю та благодаттю.

Коли любов Божа наповнить твоє серце, ти отримаєш глибоке відчуття задоволення і спокою. Ти станеш одним із Його дітей. Твій дух буде вільним і відкритим, і ти отримаєш впевненість у спасінні. Ти знатимеш, на Кого покластися під час тяжких випробувань. Коли буде втамовано твою духовну спрагу, ти дістанеш силу перемогти потяг до спиртного. Рани можуть бути зцілені, і тільки шрами залишаться після них, нагадуючи про чудову милість Божу. Прийди і пий цю живу воду: «Хто до мене приходить, Я не вижену геть» (Ів. 6:37).

Підтримка і спілкування людей Божих

Дуже важливо продовжувати пізнавати волю Божу у всіх сферах свого життя. Церква Божа – надійний притулок, де ти можеш знайти спілкування і підтримку у важкі часи, що неодмінно настануть. Бог бажає замінити гріховне спілкування минулого життя новим колом друзів. Спілкування з народом Божим допоможе тобі отримати настанову на майбутнє і підтримку у боротьбі зі спокусами.

«І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи, в яких ви колись проживали за звичаєм віку цього, за волею князя, що панує в повітрі, духа, що працює тепер у неслухняних, між якими й усі ми проживали колись у пожадливостях нашого тіла, як чинили волю тіла й думок, і з природи були дітьми гніву, як і інші, – Бог же багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, – спасені ви благодаттю, – і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі» (До еф. 2:1-6).

Джон Рейнольдз

Однією з найбільш цікавих історій про повернення до життя, яку я коли-небудь чув, є історія про сумнозвісного конокрада округу Джефферсон – Джорджа Леннокса, що під час оповідання відбував свій другий термін ув’язнення. Першого разу суд округу Седжвик присудив його до ув’язнення за такий же злочин – крадіжку коней.

Взимку 1887 і 1888 років Джордж працював на вугільній шахті. Як йому здалося, місце, де він працював, було небезпечним, і він розповів про це черговому офіцеру. Останній, перевіривши приміщення, вирішив, що загрози не існує, і відіслав Джорджа назад. Ув'язнений підкорився і повернувся до роботи, але не пройшло і години, як над ним обвалився дах, зовсім поховавши його. Він залишався під землею протягом двох годин.

Його відсутність було помічено лише за вечерею. У результаті пошуків його знайшли під купою породи. Він здавався мертвим. Коли його витягли на поверхню, тюремний лікар, обстеживши в'язня, встановив, що той був мертвий. Тіло віднесли в госпіталь, де його обмили, одягли і підготували до поховання. Труну підготували і принесли у госпіталь. Щоб виконати останні обряди перед похованням, прибув капелан. Працівник госпіталю дав указівку двом ув'язненим підняти труп з дощок, перенести його в інший кінець кімнати і покласти в труну. Узявши тіло, один підняв його під руки, інший за ноги, і вони вже були на півдорозі, коли той, котрий тримав тіло під руки, спіткнувшись, втратив рівновагу й упустив тіло на підлогу. Голова померлого вдарилася об підлогу, і на свій превеликий подив, всі присутні почули глибокий стогін. Незабаром чоловік розплющив очі, подавши інші ознаки життя. Негайно викликали лікаря. Приблизно через півгодини в’язень прийшов до тями, попросив води, і коли прийшов лікар, вже жадібно пив її.

Труну зразу ж віднесли і пізніше використали для поховання іншого ув'язненого. Поховальний одяг також забрали і замінили тюремним. При медичному огляді було виявлено перелом однієї ноги в двох місцях і синці. Провівши близько шести місяців у госпіталі, він повернувся до роботи.

Я довідався про цей незвичайний випадок повернення до життя ув'язненого від одного його товариша-шахтаря. Спонукуваний цікавістю, я прагнув познайомитися з Ленноксом, щоб дізнатися про все від нього особисто. Така нагода не траплялась мені протягом декількох місяців. Нарешті, збулося! Мене відкликали із шахт і направили в одну з тюремних контор, щоб я підготував деякі річні звіти. Одного разу, коли ми саме обговорювали повернення цієї людини до життя, Леннокс пройшов повз двері контори, і мені вказали на нього. Незабаром я передав йому записку, в якій просив його прийти до мене на роботу. Він прийшов, і я одержав можливість познайомитися з ним і почути цю чудову історію від нього особисто.

Леннокс, молодий чоловік, не старший тридцяти років, у минулому затятий злочинець, мав чудову освіту, був наділений природним розумом і здібностями.

Самою чудовою частиною цієї історії був опис того, що відбувалося з ним, коли він був мертвий. Як репортер, що володіє навичками стенографії, я записав його історію під диктовку.

Він розповідав: «Весь ранок я передчував, що повинно було статися щось жахливе. Мене так тривожили мої відчуття, що я відправився до начальника, містера Грейсона, розповів йому про те, що мене хвилювало, і попросив його прийти і перевірити вугільний відсік, де я працював. Провівши, як здавалося, ретельну перевірку приміщення, він наказав мені повернутися до роботи, переконуючи мене, що не існує ніякої небезпеки, і посилаючись на те, що я просто був збентеженний. Я повернувся до роботи і копав приблизно годину, коли раптово настала повна темрява. Потім, ніби відчинились великі залізні двері, і я пройшов у них. Я подумав, що мертвий і знаходжуся в іншому світі. Я нікого не бачив і нічого не чув. За незрозумілої мені причини я почав віддалятися від дверного отвору, і пройшовши деяку відстань, опинився на березі широкої ріки. Було не темно, але і не світло. Світла було нібито в яскраву, зоряну ніч. Пройшло небагато часу, і я почув сплеск весел і побачив людину в човні, що веслувала до мене.

Я стояв безмовно. З мить він дивився на мене, потім, сказавши, що прийшов по мене, звелів сісти в човен і веслувати до іншого берега. Я підкорився. Ніхто не вимовив ні слова. Я хотів запитати його, хто він, і де я знаходжуся, але мій язик, здавалося, прилип до піднебіння, і я не міг вимовити ані слова. Я вийшов із човна, і човняр відразу зник.

Залишившись наодинці, я не знав що робити. Придивившись, я побачив перед собою дві дороги, що пролягали темною долиною. Одна з них була широкою і, здавалося, виходженою; інша була вузькою стежкою, що веде в протилежному напрямку. Я інстинктивно вибрав добре протоптану дорогу. Не встиг я відійти далеко, як темрява згустилася. Але далекі яскраві спалахи час від часу освітлювали мені дорогу.

Незабаром мене зустріла істота, яку я не в змозі описати. Я можу тільки приблизно змалювати її жахливу зовнішність. Вона нагадувала в деякій мірі людину, але була значно більшою від будь-якої людини, яку мені коли-небудь доводилося бачити. Вона мала зріст близько 3-х з половиною метрів і мала за спиною величезні крила. Страховисько було чорним як вугілля, що я добував, і зовсім голим. У руках у нього був спис, довжина якого складала біля 4-х з половиною метрів. Очі його горіли як вогненні кулі. Зуби, кожний довжиною два сантиметри, були білі, як перли. Ніс його, якщо це можна було назвати носом, був широченний і плаский. Грубе, важке і довге волосся звисало уздовж плечей. Голос його був більш схожим на ревіння лева з бродячого звіринцю, ніж на що-небудь інше.

Я побачив його під час чергового спалаху світла і затремтів, як осиковий лист. Він заніс спис, ніби хотів запустити ним у мене. Я завмер. Своїм страшним голосом, який мені вчувається і досі, він звелів мені йти за ним, сказавши, що він був посланий супроводжувати мене. Я пішов за ним. Що мені залишалося робити? Пройшовши деяку відстань, ми опинились перед величезною горою. Та її частина, що була звернена до нас, здавалася стрімкою, начебто гору розділили на дві половини і одну з них забрали. На цій вертикальній стіні я чітко побачив напис: «ЦЕ ПЕКЛО». Мій провідник, наблизившись до стіни, три рази вдарив об неї рукояттю списа. Відчинилися величезні масивні двері, і ми ввійшли. Потім мене провели через прохід у горах.

Якийсь час ми йшли у кромішній пітьмі, а звук важких кроків мого провідника вказував мені шлях. Усю дорогу я чув глибокі стогони, немов хтось умирав. Чим далі ми йшли, тим голоснішими ставали стогони і благання про воду... воду... воду. Підійшовши до інших воріт і пройшовши через них, я, здавалося, чув удалині мільйони голосів, що волали: води…води...води!.. Незабаром у відповідь на стукіт мого провідника, відчинилися ще одні великі двері; я зрозумів, що ми пройшли крізь гору. Переді мною лежала широка рівнина.

Тут провідник залишив мене, щоб привести на це ж місце інші загиблі душі. На рівнині я залишався доти, доки до мене не підійшла істота, яка чимось нагадувала першу, але замість списа в неї в руці був меч. Істота прийшла розповісти мені про те, на що я був приречений. Його голос жахом скував мені душу. «Ти в пеклі, – сказав він, – і в тебе більше немає надії. На своєму шляху сюди ти чув крики і стогони приречених, що благали про воду, щоб остудити свої запечені язики. Он там наприкінці коридору є двері, що ведуть до вогняного озера. Воно незабаром стане твоєю долею. Але перш, ніж ти потрапиш у це жахливе місце страждань, щоб ніколи більше не залишити його, тобі дозволено провести якийсь час тут, на цій відкритій долині, де всі приречені можуть побачити, яким життям вони могли б насолоджуватися замість страждань, що очікують на них».

Після того, як були вимовлені ці слова, я залишився один. Не знаю, чи було це результатом жахливого страху, що я пережив, але я закляк. Млявість оволоділа всім моїм єством. Сили залишили мене. Ноги більше не слугували опорою моєму тілу, і знесилившись, я безпорадно сів на землю. Мене здолала дрімота. Напівсонний, я, здавалось, марив. Високо над собою, я побачив Чудесне Місто, описане у Біблії. Якими прекрасними були його стіни з яшми! Я бачив його долини, що простягалися вдалечінь і були вкриті чудовими квітами, а також ріку життя і скляне море. Безліч Ангелів входили і виходили з воріт цього міста, виспівуючи прекрасні пісні! Серед них я побачив свою стареньку матір, що вмерла кілька років тому, не витримавши моїх беззаконь. Вона дивилася на мене, і здавалося, кликала мене до себе, але я не міг зрушити з місця. Немов величезний тягар навалився на мене. Легкий вітерець доніс до мене пахощі тих прекрасних квітів, і тепер я ще чіткіше чув мелодійні голоси Ангелів. Тоді я сказав: «Якби я міг бути одним з них!»

Раптом цю чашу блаженства відняли від моїх уст і потривожили мій сон. Мешканець мого темного житла повернув мене з щасливого царства мрій, сказавши, що настав час починати нове життя, і повів мене за собою. Повертаючись тим самим шляхом, я пройшов по темному коридору за провідником і опинився перед дверима в стіні, а коли ми пройшли трохи далі, відчинились інші двері і... Ох! Я побачив вогненне озеро.

Прямо переді мною, скільки сягало око, розкинулося справжнє озеро з вогню і сірки. Величезні вогняні вали перекочувалися один через одного, вогняні хвилі билися і здіймались угору, як на морі під час сильного шторму. Я бачив, що хвилі підіймали на своїх гребенях людей, щоб потім потягнути їх у найтемніші глибини цього жахливого вогняного озера. З'явившись на мить на гребені хвилі, вони проклинали справедливого Бога, а їхні жалісливі благання про воду розривали моє серце. Це величезне пекло знову і знову оголошувалося стогонами загиблих душ.

У цю мить мій погляд впав на двері, через які я увійшов кілька хвилин тому, і прочитавши страшні слова: «Це твоя загибель. Вічність ніколи не кінчається», я відразу ж відчув, що земля захиталася в мене під ногами, і почав занурюватися у вогняне озеро. Мене охопила невимовна спрага. З благанням про воду я відкрив очі і побачив, що знаходжуся в тюремному госпіталі. Я нікому ніколи не розповідав про те, що трапилося зі мною, боячись, що посадові особи в'язниці будуть зловживати цим, і вважаючи мене божевільним, відправлять у будинок для душевно хворих. Я пройшов через усе це, і задоволений тим, що побачивши Царство Небесне і справжнє пекло, як його описує Біблія, залишився живим. В одному я повністю впевнений: я більше ніколи не хочу потрапити туди знову.

Щойно я відкрив очі в госпіталі і зрозумів, що живий і знову знаходжуся на землі, я відразу ж віддав своє серце Богу; буду жити і вмру християнином. Ніколи не зітруться з моєї пам'яті ні жахливі видіння пекла, ні прекрасні Небеса. Коли прийде мій час, я зустріну свою дорогу стареньку матір. Я зможу сидіти на березі тієї прекрасної ріки, гуляти з Ангелами по долинах, полях і пагорбах, засіяних духмяними квітами, краса яких перевершує усе, що може собі уявити смертний; зможу слухати спів урятованих – усе це буде нагородою мені за християнське життя тут, на землі, навіть якщо доведеться відмовитись від багатьох плотських задоволень, яким я віддавався до ув’язнення. Я розірвав стосунки зі своїми товаришами-злочинцями і хочу приєднатися до хороших людей, коли знову буду на волі».

Ми розповідаємо це свідчення читачам таким, яким ми одержали його від Леннокса. Нехай Бог благословить це свідчення про пережите для пробудження багатьох душ, що йдуть до погибелі.

Як можна сумніватися в реальному існуванні палаючого пекла? У нас є Біблія, Слово Боже, і одкровення, такі як випадок з Ленноксом, що говорять про реальність пекла. Люди, зупиніться! Погляньте на факти! Ваше життя записується. Бог бажає врятувати вас і простить вас, коли ви визнаєте, що ви – грішники. Єдиний шлях до спасіння – очиститися від гріха, прийнявши Кров Ісуса Христа як жертву за ваші гріхи. Коли ви приймете прощення від Бога, Він наповнить ваше серце світлом і спокоєм. Ви будете вільні – вільні в цьому житті, і більш того, зможете насолоджуватися блаженством Небес замість того, щоб проводити не сорок вісім годин, а цілу вічність у пеклі.

______________________________________

Притча про багатія і Лазаря

(Євангеліє від Луки 16:19-31)

«Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й вісон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім’я Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому… Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Аврамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: “Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум’ї цім!”… Авраам же промовив: “Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас”. А він відказав: “Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, – хай він і їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждань!” Авраам же сказав: “Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!” А він відказав: “Ніж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються”. Йому ж він відказав: “Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!”

Прекрасний небесний будинок мій

Для тих шлях до Неба відкритий,

Як сказано в Книзі Святій,

Хто Кров'ю Ісуса омитий –

Прекрасний небесний дім мій!

Там смутку і горя немає –

Далеко від виру стихій.

І сонце Любові там сяє –

Прекрасний небесний дім мій!

Там річка життя струмениться –

Свободу знайдеш ти у ній!

Коштовне каміння іскриться –

Прекрасний небесний дім мій!

Там Янголів пісня лунає.

Там звершення всіх твоїх мрій!

В блаженство душа поринає –

Прекрасний небесний дім мій!

Що чекає вас у майбутньому?

Хто, міркуючи про майбутнє, не думає про те, чи є життя після фізичної смерті? Людина не може не задумуватися про те, яка доля очікує її, проте вона намагається позбутися думок про це. Вона прагне зайняти себе повсякденними турботами, відкладаючи думки про смерть, небеса і пекло на далеке майбутнє (Матвія 24:48; Еклезіяст 8:11). Але дійсність полягає у тому, що вибір зробити необхідно. Бездіяльність веде до вічної погибелі.

Є лише дві долі у вічності

Біблійні картини небесної слави, яку будуть мати спасенні, та описи вічних мук, що очікують нечестивих, спонукають нас прагнути до вічності на Небесах. Якщо ми хочемо досягти цієї нагороди, нам варто зробити вибір. Ми твердо знаємо, що гріх не ввійде на Небеса, і тих, хто не отримав прощення своїх гріхів, чекає вічне покарання в пеклі: «І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя» (Матвія 25:46, також Матвія 7:21-23).

Небо – дім спасенних

Для викуплених, для тих, хто омитий Кров'ю Христовою, Небеса – особливе місце (Об'явлення 7:13-14). Це їхній дім. Їхнє прагнення до Небес подібне прагненню псалмоспівця у Псалмі 63:2. Його душа сумувала за Богом у сухій і безводній пустелі. Плотському, земному розуму Небеса здаються неймовірно далекими. Але для людини, відродженої від Святого Духа Божого, Небеса близькі і реальні. Коли Дух Святий живе у серці й у житті дітей Божих, вони насолоджуються повнотою блаженства їхнього вічного дому.

Чесноти, утілені в Христі, – правдивість, смиренність, чистота і любов – це дорогоцінні камені в Царстві Небесному. Їхнє значення для дітей Божих незмірно велике. Віруюча людина, життя якої сповнене Божою любов'ю з Небес, прагне бути чесною і праведною. Вона йде по цьому життю благословенним шляхом чесності. Її серце жадає повноти і чистоти християнської благодаті – небесного дому (2 Коринтян 5:1).

Небеса – обитель світла

Земне життя повне тіней. Нам часто зустрічається те, чого ми не розуміємо. Ми намагаємося зазирнути в майбутнє, але зробити цього ми не здатні. Незважаючи на глибину пізнань, людині багато чого не відомо. У своєму житті ми часто відчуваємо розчарування. Усе це можна назвати пітьмою.

На Небесах є лише світло. Це обитель Бога. «Бог є світло, і немає в Ньому ніякої пітьми» (1 Івана 1:5). У Його світлі – повнота премудрості. Знання там досконалі. Минуле і всі його події цілком відкриваються там. Коли справи людини злі, вона любить пітьму (Іоанна 3:19-21). Спасенні ж люблять світло. У цьому світлі буде досконале спілкування Отця і тих, хто перебуває з Ним.

Небеса названі «спадщиною святих у світлі» (Колосян 1:12). Якості світла, згадані в Письмі, — це знання, святість, радість. І це світло не згасне – воно вічне! Там не буде ночі (Об'явлення 21:25).

Небеса – безпечна обитель, де немає гріха

«І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду» (Об'явлення 21:27). Зневіра, розчарування, спокуси і гріх – частина земного життя. Вони ніколи не потраплять у той чудесний край.

В Об'явленні 21:4 ми читаємо: «І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже ані смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося». Для християнина Небеса – це довгоочікуваний відпочинок, завершення шляху. Він знає, що в досконалому сяйві Небес навіки зникнуть скорботи: адже Бог не раз отирав його сльози ще на землі.

Безсмертя спасенних

У цьому, земному житті нам важливо мати спілкування один з одним. Радості і печалі ближніх хвилюють нас. Для нас дуже велике значення мають сімейні зв'язки, і розлука приносить нам біль. Усе це – необхідна частина нашого земного (тлінного) життя.

Коли Ісус повернеться для Суду над світом, усі ми будемо змінені. Мертві воскреснуть, смертні стануть безсмертними. Тлінне тіло, піддане смерті, буде подібне до тіла воскреслого Христа, «який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Филип'ян 3:21). Тоді сімейні стосунки втратять для нас свою колишню значимість. Ісус учив, що на Небесах не буде шлюбів (Матвія 22:30). Земні почуття потьмяніють у порівнянні з великою радістю перед лицем Господа. Ніщо не затьмарить спілкування спасенних з Агнцем Божим.

Святі будуть завжди бачити те, чого ніколи не могли бачити очі смертного; вони будуть чути те, чого смертна людина не могла чути ніколи, і знати те, що ніколи не приходило на серце смертному.

Ісус і обрані Його будуть прославлені

Наближається день, коли Господь Ісус з'явиться всім, хто живе на землі. Кожний стане перед Ним для суду (Матвія 25:31-34). Його вірні послідовники, зневажувані і гнані в цьому житті, будуть вознесені на Небеса в славі. Там вони зможуть вічно славити Бога. Там безсмертя знищить смерть. «А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: "Поглинута смерть перемогою"!» (1 Коринтян 15:54, також 2 Коринтян 5:1).

У цьому житті святі проходять через багато випробувань, спокус і труднощів. По милості Божій ті, хто сподівався на Спасителя й був старанним до кінця, вознесуться на Небеса. Там будуть люди всіх країн і народів, спасенні усіх часів, які зберегли віру. Це безліч людей, прощених і освячених Кров'ю Ісуса Христа, які будуть жити на Небесах (Об'явлення 7:9-14).

Душі, викуплені в цьому житті, будуть прославлені на Небесах. Як чудово буде спасенним серед покликаних на шлюбний бенкет Його Церкви й Агнця Божого! Слава їх буде незрівнянною (Об'явлення 19:7-9).

Небеса: вище людського розуміння

«Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім – обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як пізнаний я» (1 Коринтян 13:12).

Неможливо зрозуміти до кінця й описати всю славу і велич Небес. Наш розум здатний усвідомити лише те, що ми бачимо і відчуваємо. І хоча ми розуміємо, що Небеса – це обитель душі з Богом, Він зволів не відкривати нам усіх таємниць про цей вічний дім.

Деякі вірші Святого Письма дозволяють нам немов краєчком ока глянути на Небеса. Коли Степана, першого мученика християнства, було побито камінням за свою віру, він, "на небо споглянув, – і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв" (Дії 7:55). Степану, сповненому Духа Святого, було дано побачити на мить його майбутній дім.

Хоча багато чого з того, що стосується Небес, не піддається поясненню, ми знаємо досить, щоб, подібно праведникам минулих століть, бажати навіки оселитися в місті, збудованому Богом. У посланні до Євреїв 11:10 ми читаємо, що Авраам вірою «чекав міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець» (Прочитайте також Послання до євреїв 11:13-16).

Чи будемо там ми?

Де опинимося ми після цього життя? Чи потрапимо ми на Небеса? Дух Божий тихо стукає в двері нашого серця, нагадуючи нам, що необхідно готуватися до вічності.

Нам варто визнати, що ми маємо потребу в Господі. Через гріхопадіння на початку часів люди втратили благовоління Боже. Каяття в гріхах і прощення, одержане через Кров Ісуса, може відновити наше спілкування з Ним. Тоді Бог приймає нас як праведних і прощає нас. Так ми стаємо дітьми Божими силою Слова і Духа (Івана 3:5; 1:12). Світ, який ми маємо, – це передчуття повноти того спокою, що очікує нас у вічній оселі. Серце кожної людини може ясно свідчити його душі, що його очікує небесний дім (Івана 14:2-3).

В пошуках щастя людина часто обирає шляхи, які врешті решт приводять її до розчарування. Серед яких – збагачення, проведення часу в товаристві людей зі спільними інтересами, вживання алкоголю та тютюну. Все це спустошує людську душу. В Євангелії від Івана 4:1-30 Ісус говорить про цю порожнечу при зустрічі з жінкою самарянкою, яка прийшла до колодязя набрати води. Він запропонував їй живу воду, яка змогла би вгамувати спрагу її душі. Вода з колодязя вгамувала її фізичну спрагу, а Ісус – духовну.

Можливо не багато людей сьогодні погодяться з тим, що вони мають потребу чи внутрішню спрагу в їхньому житті. Навіть якщо фізична активність та задоволення бажань часто заглушають цю проблему, вона існує. По цій причині Бог послав на землю Ісуса, щоб Він визволив людину від спокус та гріхів цього світу (або плоті). Він дає надію полоненим гріхом на те, що у них є можливість отримати свободу та оновлення серця і розуму.

Чому люди палять?

Чому люди палять? Чи дає паління тривале відчуття задоволення? Можливо у когось є друзі, якими він захоплюється і які мають цю звичку, тому це виглядає привабливо. Іноді людина робить те, чого вона звичайно не робила, заради того, щоб інші люди прийняли її. Можливо, такі вчинки – це одне з проявів почуття невпевненості, яке потребує задовільнення? Було б добре, якби кожен серйозно замислився над цими питаннями.

Коли людина почуває себе невпевненою, вона намагається заповнити свій час діяльністю, яка відволікає її розум від важливіших питань життя. Тоді з’являються у неї звички, за допомогою яких вона намагається приховати свої слабкості і справити враження впевненої в собі людини. У деяких людей, які мають схильність хвлилюватись, часто виникає потреба теребити щось в руках для заспокоєння. Згодом вони стають залежними від сигарет, але не знаходять тривалого спокою. Більшість молодих людей починають палити під певним впливом. Одним, почати палити запропонували друзі. Інші спробували цигарку під впливом реклами. Адже у вигідному світлі зображено молодих успішних людей з цигаркою і це справляє враження, що саме так зараз модно робити. Дехто з молоді наслідує приклад своїх батьків, які палять. Їм здається, що вони можуть контролювати свій потяг до паління, і вони впевнені, що в будь-який час зможуть залишити цю звичку. Занадто пізно вони усвідомлюють, що залежні від паління і залишити його не можуть.

Чи є паління гріхом?

Чи є паління гріхом? Чи вважає його гріхом Біблія? Люди часто задають ці питання, і на них потрібно дати відповідь. В Біблії не говориться конкретно про паління. Але в ній викладені напрямки і принципи, якими ми можемо керуватись в цих питаннях.

Біблія чітко вчить, що наше тіло нам не належить і воно призначене бути храмом Бога і Його Святого Духа. В 1 Кор. 3:16,17 говориться, що забруднення і пошкодження власного тіла є гріхом: “Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий святий, а храм той то ви!”. Багато свідчать, що паління поступово ослабляє і навіть руйнує тіло, яке призначене служити Богу і прославляти Його. “Хіба ви не знаєте, що ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?” (1 Кор. 6:19). Бог благає людей утримуватися від плотських бажань, які притупляють духовні відчуття. “Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі.” (1 Пет. 2:11). Нехтування справжніми цінностями і тілесне задоволення, яке людина намагається отримати від паління відносяться до того, що ворогує проти людської душі. Паління – це спроба задовільнити тілесну природу. Біблія говорить: “Бо ті, хто ходить за тілом, думають про тілесне, а хто за духом – про духовне.” (Рим. 8:5).

Бог хоче, щоб, ті хто служать Йому жили чистим життям, відділившись від невіруючого суспільства, яке оточує їх. Прийняття Христа і його шляху, несіння Його хреста відрізнить життя людині від життя тих, хто не є Християнами.

Апостол Павло писав: “А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу.” (Гал. 6:14). Чи можна сказати, що паління нешкідлива звичка, яка не ображає інших? Чи може таку звичку мати людина, відокремлена від світу через хрест Христа? Ми змушені зробити висновок, що звичка палити відносить людину до тих багатьох, які йдуть широким шляхом і шукають власного задоволення, а не Божої волі.

Згубне марнотратство

Витрата грошей на цигарки часто позбавляє дітей і дорослих того, що їм дійсно необхідно для життя – їжі, одягу і навіть домівки. Використання фінансів з такими егоїстичними намірами спричиняє багато страждань і ускладнень сьогодні. Мільярди доларів щорічно витрачаються в світі на купівлю цигарок. Господь говорить: “Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, – і нехай розкошує у наситі ваша душа!” (Іс. 55:2).

Бог має силу звільнити

Бог любить тебе і хоче, щоб ти прийшов до нього таким, який ти є. Він може легко звільнити тебе. Не дивлячись на те, що паління заволоділо тобою і у тебе виникає бажання палити знову, Бог з радістю дасть тобі Свою могутню силу для перемоги над цією проблемою. “Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, – Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.” (Мих. 7:18, 19).

Якщо ти палиш, у тебе може виникнути багато питань: “Що скажуть друзі, якщо я кину палити? Що вони подумають, якщо я не зможу кинути? Я і раніше намагався, але мені не вдалося. Потяг до сигарети такий сильний! Сигарета дає мені деяке заспокоєння, доки мені не захочеться викурити наступну. Хто мені допоможе? Чи розуміє Бог, що я відчуваю?”

Бог бачить твоє серце. Він не лише знає твої звички та проблеми, але і бачить як сатана зловив тебе у свою пастку. Можливо до цієї проблеми тебе привела власна гордість через твоє прагнення мати прихильність друзів. Ісус помер на хресті, щоб принести звільнення від жорстокого господаря – гріха. Той, хто усвідомлює потребу в звільненні та готовий розіп’яти своє ,,Я’’, отримає допомогу. Рим. 6:5, 6 навчає нас: “Бо коли ми з’єдналися подобою смерті Його, то з’єднаємось і подобою воскресення, знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилося тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха.”

Бог створив нас на Свій образ і очікує, щоб ми своїм життям прославляли Його. Писання говорить в 1 Кор. 6:20: “Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!”. Дії, які не прославляють Бога, залишають в душі людини відчуття спустошення. Люди спокушуються знову і знову повторювати їх, намагаючись отримати задоволення. Та на жаль! Воно триває не довго. Бог простягає милість та співчуття тим, хто потрапив в цю залежність і хоче дати їм нове життя у Христі. “Тому-то, коли хто в Христі, той створіння нове, – стародавнє минуло, ото сталось нове!” (2 Кор. 5:17).

Єв. від Івана 10:1-18

Чи чув ти коли-небудь, щоб хтось кликав твоє ім’я, і ти не знав, звідки линув той голос? Або, можливо, ти ледве чув той голос тому, що навколо було дуже галасно.

Послухай, голос кличе тебе. ТЕБЕ!

Хто ти? Як твоє ім’я? Звідки ти прийшов? Де ти живеш? Куди ти йдеш?

Ти знаєш назву твого міста чи села? Можливо ти ніколи не залишав його, але ти знаєш, що твоє село є частиною великої країни, а всі країни є частиною великого світу.

Біблія

Світ був створений майже 6 тисяч років тому. Він був створений Богом. Бог має книгу, що називається Біблією, у якій розповідається, як Він створив світ, і як Він створив перших чоловіка і жінку. Бог створив людину за Своєю подобою.

З того часу народжувалися діти. З того часу люди вмирали. Тисячі і тисячі з них народились і померли.

Ти народився у своїх батьків, але насправді ти був створений Богом. Він створив все. Чи думав ти коли-небудь, як чудово Бог створив усе, і як Він створив тебе?

Твої батьки дали тобі ім’я. Бог знає твоє ім’я. Він знає ім’я кожного, незалежно від того, якою мовою воно звучить. Він знає все. Бог створив нас, і тому Він знає про нас все. Він любить нас, тому що ми належимо Йому. Він – наш Батько на Небі, і Він дбає про нас більше, ніж наші земні батько й мати.

Бог

Бог був завжди. Він – вічний. І коли Він вклав своє дихання в нас, це зробило нас також безсмертними. Ні, не наші тіла, тому що вони вмирають, але душу всередині нас, яка живе вічно.

Чи знаєш ти Бога? Можливо ти спитаєш: «Хто є Бог? Де Він?»

Чи ти дійсно бажаєш знати це? Так, ти бажаєш. Глибоко в тобі є це бажання.

Ти ніколи не бачив Бога, чи не так? Не бачив, але це не означає, що Він не існує.

Є тільки один Бог. Немає місця для інших богів, тому що Він один є дійсно справжнім Богом, що наповнює небо і землю. Він присутній скрізь одночасно.

Божий дім є Небо, те прекрасне місце там, у вишині, але Він також живе в серцях тих людей, які слухаються Його.

Як пізнати Бога? Чи не це питання ти задаєш? Бог має чудовий план, щоб показати нам, як це зробити.

Бог послав Свого Однородженого Сина Ісуса з Небес, щоб показати людям, хто Він, який Він. Бог і Ісус – це одне ціле.

Чудом, Божий Син був народжений немовлям, виріс і став чоловіком. Потім три роки Ісус говорив людям про любов Бога, Його Батька. Він казав їм, що Бог є святий і не може терпіти гріх.

Тоді Бог приготував для нас шлях до спасіння від наших гріхів. Він допустив, щоб Його Сина Ісуса було розіп’ято на хресті злими людьми, щоб Син віддав Своє життя за нас – така велика була Його любов!

Ісус був Жертвою, яка може заплатити за гріхи всього світу – за кожний твій гріх, який ти коли-небудь зробив, за кожний гріх кожного окремо – хлопця чи дівчини, чоловіка чи жінки.

Чи залишився Ісус на хресті? Чи залишився Ісус у гробі? Ні. Через три дні Він воскрес з перемогою. Потім Він повернувся на небо і чекає, коли Бог скаже, що світ підійшов до кінця. Тоді Він буде праведним суддею над усіма людьми.

Чи маєш ти Євангелію від Івана? Прочитай десятий розділ. Іван написав, про що Ісус говорив людям. Те, що Він сказав, дійсне для нас сьогодні. Ісус сказав, що Він Добрий Пастир, і Він віддав життя за Своїх овець. Ми є вівці. Той, хто є Його вівцею, знає Його голос. Він кличе їх по імені. За чужим вони не підуть.

Чужий, інший голос

Хто той чужий, від якого ми повинні втікати? О, він злодій! Він зовсім не дбає про овець. Він є неправдомовець. В ньому немає правди. Він – диявол. Він – наш ворог, сатана.

Але в першу чергу він є ворог Бога. Він був одним із добрих ангелів з Богом на Небі. Але він загордився і піднявся проти Бога. Він боровся проти Бога і багато ангелів приєдналося до нього. Бог переміг, тому що Він – Всемогутній. Таким чином Він скинув з Неба сатану і всіх його послідовників. За це сатана ненавидить Бога.

Оскільки він ніколи не зможе зблизитись з Богом знову, він виливає свій гнів на Божі створіння, на земних людей. Оскільки він згрішив, він намагається спокусити кожного на гріх. Але ніколи знову гріх не ввійде в Царство Небесне.

Існує й інше місце, яке Бог створив саме для диявола та його ангелів. Це – пекло, місце страждань. Пекло – це палаючий вогонь, який ніколи не згасне; це місце, де диявол і його послідовники будуть нести вічне покарання. Це жахливе місце, куди Бог буде змушений відправити нас, якщо ми вирішимо слухатись голосу сатани.

Сатана не хоче, щоб ми думали про пекло. Він не хоче, щоб ми думали про Бога. Ось чому він намагається відвернути нашу увагу від Бога. Сатана намагається зробити так, щоб ми слухались його голосу.

Чи чув ти в собі той, інший голос?

Часом він примушує нас вірити, що він може дати нам щось хороше. Він примушує нас думати: «Я кращий за інших, я важливий. Я на першому місці. Я розквитаюсь. Я повинен боротись за свої права. Красти – це непогано, тільки треба робити це так, щоб ніхто не впіймав. Кожний говорить неправду, і мені також можна. Брудні думки не такі вже й погані – ніхто не знає, що я думаю. Брудні слова – вони згодяться, щоб добре посміятися».

А іншим часом, чи був ти в такому занепаді духу, що спокушався думати: «Я нікому не потрібний, я нікчема, навіщо продовжувати жити?»

Це все є голос диявола. Він говорить неправду. Тому він і намагається зробити нас неправдомовцями також. Він – злодій, тому він хоче змусити нас красти. Він – вбивця, тому він хоче, щоб і ми ненавиділи інших.

Коли ти слухаєш той голос, що ти відчуваєш? Чи почуваєш ти себе добре? О ні, це робить тебе нещасним і ти хочеш сховатись у темряві. Саме таким є сатана. Йому подобається робити справи в темряві.

Голос Ісуса – голос Пастиря

Чи ти знаєш Ісуса, Доброго Пастиря? Чи ти хотів би бути Його вівцею? Чи ти хотів би знати Його голос?

Так, ти можеш, але перш за все, ти не повинен більше слухати той, другий голос.

Тепер, заспокоївшись, ти будеш чути лагідний голос Ісуса, який кличе тебе віддати все своє життя Йому. Ти почуєш, як Він буде говорити тобі, щоб ти каявся у своїх гріхах та сповідав їх.

Може часом, в тиші, ти думав: «Що мені робити з усіма моїми турботами і тягарами? Я б хотів бути хорошим. Я хотів би бути там, де ніколи більше я не буду голодний або хворий. Що зі мною буде, коли я помру?»

Можливо, ти маєш ще багато думок. Це – голос Ісуса, який кличе тебе.

Чи відчуваєш ти себе іноді сумним, і навіть не знаєш, чому? Або відчуваєш себе самотнім у присутності інших? Це може відбуватись тому, що ти сумуєш за Богом, за Тим, Хто створив тебе і любить тебе. Він Пастир, який кличе Своїх загублених овець. Він кличе і кличе, шукає і шукає тебе.

Коли ти почуєш голос Пастиря, відгукнись на нього. Проси у Нього прощення своїм гріхам. Просто розкажи Йому, що ти відчуваєш, і проси Його спасти тебе. Це буде твоєю молитвою.

Чи ти коли-небудь молився до Бога Небесного? Зроби це зараз. Він почує і зрозуміє тебе. Він дасть тобі спокій, якого ти так сильно бажаєш.

Невже ти не хочеш бути Його вівцею і знати Його голос? Він хоче бути твоїм Другом. Він звільнить тебе від тягаря гріхів. Ти відчуєш себе щасливим. Ти будеш люблячим і добрим, як Він. Він допоможе тобі перемогти твій страх.

Навіть, якщо інші будуть висміювати тебе за те, що ти християнин, – знай, що Ісус буде піклуватись про тебе. Навіть, якщо той, чужий, буде спокушати тебе знову, довірся Ісусу і Він допоможе тобі перемогти.

Коли ти знаходишся в безпеці, в люблячих руках Пастиря, ти знаєш, що тебе чекає в кінці. Він візьме тебе в Свій прекрасний, щасливий Дім, щоб ти жив з Богом навіки.

Зараз ти живий, ти дихаєш, ти кудись йдеш чи працюєш. Можливо, ти живеш у статку, а може – у бідності. Сонце сходить і заходить, десь народжується дитина, а десь хтось умирає.

УСЕ ЖИТТЯ – ЦЕ ЛИШЕ ЩОСЬ ТИМЧАСОВЕ. А ЩО БУДЕ З ТОБОЮ ПІСЛЯ СМЕРТІ?

Віруючий ти чи ні, ти повинен відповісти на це найважливіше питання, тому що після короткого земного життя людина відходить у свій вічний дім (Еккл. 12:5).

АЛЕ КУДИ?

Твоя душа не буде похована на цвинтарі, де поховають тебе. Навіть якщо твоє тіло спалять у крематорії, душу вогонь знищити не зможе. Якщо ти загинеш у морській безодні, душа твоя не потоне.

ДУША ТВОЯ НЕ ВМРЕ НІКОЛИ!

БОГ НЕБА І ЗЕМЛІ СКАЗАВ: "УСІ ДУШІ МОЇ".

Коли-небудь у майбутньому, твоя душа – "справжній ти" – зустрінеться як з гарними, так і з поганими вчинками, які ти зробив у цьому житті. Див. Євр. 9:27.

Ти можеш щиро поклонятися Богу,

можеш шкодувати про свої погані вчинки,

можеш навіть відшкодувати украдене.

Звичайно, усе це необхідно.

АЛЕ

ти не можеш спокутувати свої гріхи.

Владика Небес, Праведний Суддя всієї землі, знає твої гріхи і твоє життя: від Нього нічого не можливо приховати. Зі своїми гріхами ти ніколи не зможеш ввійти в блаженство і славу прийдешнього світу.

Але в той же час, Отець Небесний – люблячий Бог. Він приготував шлях для спасіння твого життя і душі. Ти можеш уникнути осуду на вічну погибель і на пекельний вогонь. Бог послав у цей світ Ісуса, щоб Він врятував твою душу. Ісус поніс твої гріхи, коли постраждав і вмер на Голгофському хресті. Бог приніс краще, що було на Небесах, у жертву за тебе. "Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, – кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!" (Іс. 53:5). Ці пророцтва про Ісуса з'явилися за багато років до того, як Він прийшов на цю землю.

Чи готовий ти повірити, що Ісус любить тебе? Чи готовий ти молитися і сповідувати перед Ним свої гріхи? Чи хочеш ти покаятися й увірувати в Ісуса, Сина Бога Живого? Якщо ти цілковито довіриш своє життя в Його руки, Він дарує мир твоїй душі, а тобі – життя в славі після смерті. Лише тоді ти зможеш бути впевненим у тому, що знайдеш для своєї душі вічну обитель великої радості і розради.

Але...! Пекло і невгасимий вогонь очікує тих, хто в цьому житті відкине спасительну любов Ісуса. Після смерті нічого не можна буде змінити, і не буде спасіння. "Тоді скаже й тим, що ліворуч: "Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований" " (Матв. 25:41). "А раба непотрібного викиньте до зовнішньої темряви, – там буде плач і скрегіт зубів!" (Матв. 25:30).

У Біблії Бог багато разів застерігає про майбутній останній Суд над усією землею. У Святому Писанні записані пророцтва про те, що перед настанням цього великого Судного Дня будуть явні і великі знамення.

Перед Його пришестям будуть війни і слухи про війни, нещастя і збентеження народів, тобто народи будуть воювати один з одним, і їм буде здаватися, що немає іншої можливості вирішити суперечності в думках і відносинах.

У різних частинах землі будуть землетруси та епідемії. Біблія також пророкує, що злі і нечестиві люди стануть ще гіршими. Люди не будуть прислухатися до застережень, а полюблять насолоду більше, ніж Бога. Хіба ми не є свідками здійснення цих пророцтв? Див. Матвія 24:6,7,12 і 2 Тимофію 3:4.

Ми повинні пам'ятати, що наш Праведний і Великий Суддя не буде рахуватися з нашим нинішнім багатством чи бідністю, нашою славою чи безчестям, кольором шкіри, расовою чи кастовою приналежністю, а також з нашими переконаннями. Одного разу ми всі постанемо перед нашим Великим Творцем і Господом, і Він буде судити нас згідно з нашими вчинками. Прочитайте Матвія 25:32-33.

У прийдешній нескінченній вічності не буде часу і годин, не буде календарів, і століттям не буде ліку. Дим страждань грішників і безбожників буде підійматись довіку. А в той же час на Небесах не буде кінця радості, пісням, блаженству і розраді спасенних і викуплених. Зроби вибір зараз! Адже незабаром може бути занадто пізно! "Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!" (2 Кор. 6:2; Матв. 11:28-30).

Твій друг Ісус

У мене є Друг. Він найкращий друг з-поміж усіх, що в мене колись були. Він настільки добрий і вірний, що мені хочеться, або й ти познайомився з Ним. Його звати Ісус. Він хотів би стати Другом тобі теж, і це прекрасно.

Дозволь, я розкажу тобі про Нього. Про Ісуса розповідається в Біблії. Біблія правдива. Це Слово Боже.

Бог – це Той, Хто створив світ і все, що в ньому існує. Він є Господом неба і землі. Він дає життя всьому живому.

Ісус – Син Божий. Бог послав Його з небес на землю, щоб Він став Спасителем кожного з нас. Бог настільки полюбив світ (а це означає, що Він полюбив тебе й мене), що послав Свого єдиного Сина, Ісуса, померти за наші гріхи, щоб усі, хто увірує в Нього, не загинули, а мали життя вічне (Івана 5:16).

Ісус прийшов на землю як маленьке немовля. Його земними батьком і матір’ю були Йосип та Марія. Ісус народився у хліві, і Його поклали в ясла.

Ісус ріс у сім’ї Йосипа та Марії, і Він їх слухався. У Нього були братики та сестрички, вони разом гралися. Ісус допомагав Йосипу в теслярській майстерні.

Коли Ісус став дорослим, Він розповідав людям про Свого Небесного Отця. Він показував їм, що Бог любить їх. Ісус зцілював хворих і втішав тих, хто страждав у горі. Він був Другом дітям. Він хотів, щоб діти могли без перешкод приходити до Нього. У Нього завжди знаходився для них час. Діти любили Ісуса, їм дуже подобалося спілкуватися з Ним.

Деякі люди не любили Ісуса. Вони заздрили Йому, навіть ненавиділи Його. Ненавиділи настільки, що вирішили Його вбити. Одного жахливого дня вони вбили Ісуса, розіп’явши Його на хресті. Ісус не зробив нічого поганого. Він змушений був померти замість нас, тому що це ти і я зробили дещо погане.

Але розповідь про Ісуса не закінчується Його смертю. Бог воскресив Його з мертвих! І послідовники Ісуса побачили Його живим. А потім одного дня Він повернувся на небеса.

Сьогодні Він бачить і чує тебе. Він знає про тебе все та піклується про тебе. Просто прийди до Нього в молитві. Розкажи Йому про все, що тебе тривожить. Він готовий допомогти тобі. Будь-де і будь-коли ти можеш схилити голову і поговорити з Ним.

Одного дня Він повернеться! Всіх тих, хто вірить у Нього, Він забере з Собою в небесний дім.